Гігієна праці

Гігієна праці

План

1.Завдання гігієни праці, фізіологічні зміни в організмі під час роботи.

2.Стомлення і його профілактика.

3. Виробничі шкідливості і професійні захворювання.

4. Виробничий мікроклімат.

5. Влив на організм електромагнітного випромінювання.

6. Шум, вібрація, ультразвук.

7.Виробничий пил.

8.Промислові отрути і професійні отруєння

1. Завдання гігієни праці

Предметом гігієни праці є вивчення трудових процесів і фізіологічних змін в організмі, які зумовлюють ці процеси, вивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці і відпочинку, вивчення чинників виробничого середовища з метою розробки гігієнічних нормативів, що є основою законодавства у галузі оздоровлення умов праці, вивчення особливостей виробни-чих процесів, обладнання і матеріалів, що обробляються, сировини, допоміжних, проміжних, побічних і залишкових продуктів виробництва з метою усунення їх впливу на організм робітників, вивчення стану здоров'я робітників (професійні і неспецифічні захворювання),стану і ефективності санітарно-технічних (вентиляція, освітлення) і санітарно-побутових пристроїв і приладів, засобів індивідуального захисту тощо.

Гігієна праці в умовах сучасності накопичує знання про несприятливі чинники виробничого середовища і тим сприяє створенню на промислових підприємствах і в сільському господарстві здорових умов праці, усуненню виробничих шкідливостей і травматизму, запобіганню професійним захворюванням, зміцненню здоров'я робіт-ників і підвищенню продуктивності їх праці.

Фізіологічні зміни в організмі під час роботи

Людина в процесі своєї трудової діяльності виконує різну роботу, перетворю-ючи одні види енергії в інші. Це робота верхніх і нижніх кінцівок, інших органів або всього організму. Робота, таким чином, є категорія фізіологічна.

Зміни функціонального стану організму зумовлюються м'язовою роботою, що виконується. Відрізняють м'язову роботу динамічну, коли проводиться переміщення ваги у напрямку, протилежному дії її сили (піднімання ваги-позитивна динамічна робота) і по горизонталі, а також у напрямку, що збігається з дією сили ваги (опус-кання ваги-негативна динамічна робота), і статичну, у разі якої переміщення ваги не проводиться, м'язове зусилля спрямоване на її підтримку.

Усі види м'язової роботи, яку виконує людина у процесі своєї трудової діяль-ності, можна поділити на легкі, середньої важкості і важкі. До легких фізичних робіт (категорія 1) відносяться види діяльності, що потребують енергозатрат до 100-72 Дж/с (150ккал/год); до фізичних робіт середньої важкості (категорія 2а) належать роботи, під час яких витрата енергії складає від 172 до 232Дж/с (150-200ккал/год); або (категорія 2б) від 232 до 293Дж/с (200-250ккал/год); під час важких фізичних робіт (категорія 3 )енергозатрати перевищують 293Дж/с.

До легких фізичних робіт відносять ті, що виконуються сидячі, стоячи або пов'-язані з постійною ходою, але не потребують систематичного фізичного напруження чи підняття і перенесення ваги. До категорії 2а відносять роботи, пов'язані з постій-ною ходою і перенесенням невеликої ваги і які можна виконувати сидячи або стоя-чи. Категорія 2б включає роботи, пов'язані з ходою і перенесенням невеликої (до 10кг) ваги. Важкі фізичні роботи характеризуються значним фізичним напруженням — постійним переміщенням або перенесенням значної (більше 10кг) ваги.

Однак характеризувати роботу тільки за витратою енергії було б недостатньо. Нині фізіологічну оцінку ступеня важкості і напруженості проводять комплексно — на основі показників функціонального стану дихальної, серцево-судинної та інших систем організму, а також таких критеріїв, як м'язова витривалість, обсяг оператив-ної пам'яті,  проста і складна зоро-моторна реакція, концентрація уваги тощо.

2. Стомлення і його профілактика

Стомлення — це стан організму, що виникає в наслідок виконання інтенсивної або тривалої роботи і характеризується зниженням працездатності. Стан стомлення супроводжується почуттям втоми. За його наявності знижується продуктивність праці і погіршуються її результати, тобто з'являються брак у роботі і помилки через ослаблення уваги. Втома може розвиватися не тільки внаслідок стомлення, а й у разі нецікавої одноманітної роботи. Однак у разі особливої зацікавленості в роботі, у вій-ськових походах, окремих ситуаціях, може спостерігатися стомлення без почуття втоми.

Відрізняють втому, що швидко розвивається (внаслідок незвичайної або надто важкої праці), і втоми, що повільно розвивається (вторинна), з деякими змінами в організмі внаслідок хоч і звичайної, але тривалої роботи.

Втома, що швидко розвивається, може з'явитися в наслідок великих фізичних зусиль, затрачених на виконання завдання, яке не відповідає функціональним мож-ливостям організму. Характерною особливістю втоми, що швидко розвивається, є швидке відновлення функцій після припинення роботи. І чим значнішим є статичне напруження, тим швидше настає відновлення . Вважається, що втома з'являється внаслідок гальмування рухового центру кори великого мозку.

Втома, що розвивається повільно, характеризується поступовим зниженням працездатності внаслідок звичайної, але надто тривалої або монотонної роботи. У такому разі гальмування розвивається повільно, воно нестійке, неглибоке і посту-пово набуває характеру застійного. Спостерігається послаблення рецептурної функ-ції, зниження лабільності зорового і слухового аналізаторів, порушення координації рухів тощо.

Вторинна втома може накопичуватися щоденно і перейти у перевтому, тобто у патологічний стан.

У разі перевтоми створюється невідповідність між витратами енергії організ-мом під час роботи і процесами її відновлення. Перевтома викликає в організмі певні патологічні зрушення:  знижується опір організму до шкідливих чинників навколишнього середовища, інфекцій, токсичних речовин, може виникати підви-щена дратівливість з наступним розвитком серцево-судинних захворювань.

Проблеми підвищення продуктивності праці і запобігання втоми вирішуються за допомогою комплексу різних заходів широкого впровадження механізації трудо-містких робіт, автоматизації виробничих процесів, раціоналізації машин і обладнан-ня, управління ними за допомогою радіо і телебачення.

Найефективнішим заходами профілактики втоми є організація раціонального трудового процесу, режиму праці і відпочинку, створення умов для швидкого опану-вання трудовими навичками.

Організація раціонального трудового процесу полягає насамперед у правильно-му виконанні робочих рухів. Рухи мають бути плавними і без різкої зміни темпу і напрямку, що супроводжується менш напруженою роботою кори великого мозку. Треба усунути зайві рухи. Велику роль у раціоналізації трудового процесу відіграє ритмічність. Ритмічна трудова діяльність сприяє утворенню тимчасових зв'язків, що закріплюються у динамічній стереотип, вона менш стомлива, ніж аритмічна.

Тренування також є важливою умовою швидкого формування трудових нави-чок і запобігання втоми. Унаслідок тренування знижуються енергетичні витрати за рахунок м'язової роботи, у м'язах підвищуються вміст глікогену і креатинфосфату. У процесі тренування утворюється стійкий руховий стереотип, за умови якого зника-ють зайві рухи, скованість. Рухи стають точними, легкими, автоматичними.

Організація раціонального режиму праці й відпочинку передбачає визначене чередування праці і відпочинку, що має велике значення для підвищення працездат-ності і запобігання втоми. До раціональної організації праці і відпочинку входить і активний відпочинок, тобто зміна навантаження м'язів з метою підвищення праце-здатності. В умовах виробництва цей відпочинок уводиться у трудові процеси у виг-ляді спеціально розробленого комплексу фізичних вправ (гімнастика перед почат-ком роботи і фізкультурні паузи під час роботи).

3.Виробничі шкідливості і професійні захворювання

Виробничі шкідливості — це чинники виробничого середовища трудового про-цесу, що можуть шкідливо впливати на організм працівника.

У основу класифікації шкідливих виробничих чинників покладена їх природа, згідно з якою вони поділяються на фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

Група фізичних чинників — це машини і механізми, що рухаються, рухові час-тини виробничого обладнання, пересувні вироби, заготовки, матеріали, конструкції, які руйнуються тощо. Крім того, до них відносяться підвищене запилювання і зага-зованість, підвищена або знижена температура повітря робочої зони, а також облад-нання, матеріали, підвищений рівень шуму на робочому місці, вібрація, інфразвуко-ві коливання, ультразвук, статична електрика, електромагнітне опромінення. Цю групу чинників доповнюють підвищені або знижені вологість, рухомість, іонізація, атмосферний тиск, підвищена напруга в електричній мережі, замикання якої може статися через тіло людини, відсутність або нестача природного чи штучного освіт-лення робочої зони ,пульсація світлового потоку,  рівень ультрафіолетової або ін.-фрачервоної радіації, знижена контрастність, невагомість.

Група хімічних виробничих чинників поділяються на дві підгрупи:

1)за характером впливу на людину — токсичні, подразливі, сенсибілізуючи, канцерогенні, мутагенні тощо;

2)за шляхом проникнення в організм людини — через органи дихання, харчо-вий канал, шкіру і слизову оболонку.

Біологічні виробничі чинники — це патогенні МКО і продукти їх життєдіяль-ності, отруйні рослини і хворі тварини.

Психофізіологічні чинники (небезпечні і шкідливі)— це фізичні і нервово пси-хічні перевантаження. Перші поділяються на статичні і динамічні, до других нале-жить розумове перенапруження ,перенапруження аналізаторів.

У наслідок впливу на організм вищеназваних шкідливих чинників можливе ви-никнення захворювань, які називають професійними. Професійні захворювання мо-жуть бути специфічними і неспецифічними. Перші виникають коли на організм працюючих діють чинники виробничого середовища. До них відносяться пневмоко-ніози, професійні дискінезії (загальна назва розладів координованих рухових актів), декомпресійна і вібраційна хвороби, виробничі інтоксикації, що не зустрічаються у побуті.

За умови роботи з промисловими отрутами (свинцем, ртуттю, миш'яком тощо) можуть виникати специфічні професійні отруєння.

Численні захворювання можуть зумовлюватися не тільки професійними, але й іншими несприятливими чинниками, наприклад, бронхіальна астма у хутровиків і фармацевтів, хронічний бронхіт в осіб, праця яких передбачає наявність виробничо-го пилу, радикуліт у робітників, праця яких пов'язана зі значним фізичним наванта-женням. Ці захворювання мають назву неспецифічних.

До захворювань що пов'язані з тривалою роботою стоячи і ходою ,особливо у поєднанні з перенесенням вантажів, належить плоскостопість. Вона часто спосте-рігається у вантажників, набирачів. У разі тривалого стояння, а також піднімання й перенесення вантажів у вимушеному похилому положенні тіла можуть розвиватися різні викривлення хребта, переважно у вигляді кіфозів, а також деформація таза у жінок. Тривале перебування у положенні стоячі призводить до змін у судинах ниж-ніх кінцівок, найхарактернішим проявом яких є варикозне розширення вен (вантаж-ники, офіціанти, перукарі, станочники та інші).

Тривале положення тіла сидячи може зумовити порушення органів травлення, яке виявляється у вигляді колітів і хронічних закрепів, геморою і порушення мен-струального циклу.

Значне порушення опорно-рухового апарату під час виконання певної роботи також може стати причиною виникнення професійних захворювань. Наприклад, крепітуючій тендовагініт часто зустрічається у столярів, теслярів, слюсарів, доярок, піаністів. Значне м'язове і суглобне порушення інколи призводить до розвитку мі-альгії (біль у м'язах), міозиту (запалення м'язів) ,невралгії і невриту. Усі ці явища супроводжуються болем, зменшенням м'язової сили, втратою чутливості та атро-фією м'язової тканини.

Основним профілактичним заходом, який гальмує розвиток захворювань, пов'-язаних з великим навантаженням, вимушеним положенням тіла, напруженням опор-но-рухового апарату є механізація трудомістких процесів. Так, механізація вантаж-них робіт значно полегшує працю землекопа, відкатчика та інші. Іншим профілак-тичним заходам є удосконалення ручного інструмента — зменшення його маси, реконструкція рукоятки тощо.

Велике значення у запобіганні професійним захворюванню має обмеження до-пустимої маси вантажу, який перемішується. Так, для жінок граничної норми пере-несення вантажу є 20 кг, а у разі перевезення залежно від виду транспорту (вагонетки, возики)—у межах 50-600кг. Важливими профілактичними заходами є також скорочення робочого дня (для підлітків віком 16-18 років-до 6 год), раціо-нальний режим праці і відпочинку, правильна організація робочого місця, прове-дення виробничої гімнастики, застосування масажу, теплових ванн, які проводять під час перерви і після роботи, спеціальний масаж і самомасаж.

Велику роль у профілактиці професійних захворювань, які виникають вгаслі-док дії шкідливих і небезпечних виробничих чинників, відіграє попередній (під час вступу на роботу) і наступні періодичні медичні огляди.

4.Виробничий мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень характеризується різноманітним поєднан-ням температур, вологості і рух повітря, а також інтенсивністю променистого тепла, яке виділяє нагріте обладнання, матеріали, що обробляються. Він залежить від зов-нішніх метеорологічних умов, періоду року, технічного процесу тощо.

Температура повітря у виробничих приміщеннях коливається у межах 18-25 °С. Однак за наявності плавильних, прокатних, сушильних та інших печей і агрега-тів, що працюють з виділенням великої кількості тепла, повітря робочих приміщень може сильно нагріватися (30-35°С і вище). Віддача тепла нагрітими поверхнями від-бувається шляхом конвекції.

Тепло може надходити не тільки від печей, але й від нагрітих матеріалів, що об-робляються, поверхонь, предметів, механізмів та електродвигунів. Особливо сильно нагрівається повітря у поверхневих зонах приміщень (під стелею або перекриттям будинку), унаслідок чого температура його доходить інколи до 50-60°С.Це має гігіє-нічне значення, тому що деякі робочі місця розташовані на значній висоті над підло-гою, наприклад кабіни кранівників.

За умови високої температури повітря віддача тепла у зовнішнє середовище відбувається переважно шляхом потовиділення. Підсилене потовиділення призво-дить до порушення водного обміну, а оскільки у такому разі разом з водою організм втрачає і мінеральні елементи (в основному натрію хлорид), то з'являється порушен-ня водно- електролітного обміну. За такої умови в організмі спостерігаються й інші порушення — білкового обміну, функції травного каналу, серцево-судинної систе-ми.

За умови високої температури повітря виникає теплова гіпотермія (перегріван-ня), підвищується серцебиття (число серцевих скорочень зростає до 180-200 за І хв), частіше дихання, знижується артеріальний тиск. Усе це знижує функції дихальної системи, уваги, точності виконання робіт тощо.

Приміщення і цехи, де значно підвищена температура повітря, відносяться до категорії гарячих цехів. Величина надміру тепла визначається різницею теплонад-ходження і тепловтрат у конкретному приміщені. Якщо ця різниця перевищує 23,2 Дж/м3- с(20ккал/м3- год) то надмір тепла вважається значним і такі цехи відносять-ся до гарячих. Якщо ж ця величина менша ніж 23,2 Дж/м3- с. то надмір тепла нез-начний і характерний для холодних цехів.

У деяких виробничих приміщеннях робота відбувається за умови зниженої тем-ператури повітря (пивоварні заводи, холодильники). Низька температура повітря впливає на робітників у тому разі, якщо робота проводиться у приміщеннях, що не опалюється (склади, елеватори),або на відкритому повітрі (сплав лісу, лов риби).Тривале охолодження організму призводить до порушення кровообігу, створює умови для розвитку ревматизму, сприяє виникненню грипу і захворювань органів дихання, нирок. Оскільки за умови низької температури зменшується втрата тепла шляхом випаровування, скорочуються вимоги у рідині, потреба у їжі у зв'язку з підвищенням обміну речовин збільшується.

Вологість повітря у виробничих приміщеннях може бути високою. У поєднан-ні з низькою температурою підвищена вологість повітря здійснює значну охолоджу-вальну дію, а у поєднанні з високою температурою — викликає напруження термо-регуляції, тому що утруднюється або стає неможливим випаровуванням вологи з по-верхні легень і шкіри. Джерелами підвищеної вологості повітря робочих приміщень можуть бути різні відкриті поверхні, що випаровують вологу. Під час кипіння або нагрівання рідин випаровування вологи відбувається повільно і відносна вологість повітря може досягати 90% і більше. Інколи у виробничих умовах може спостеріга-тися низька вологість повітря. За умови зниження вологості повітря до 20-25% у ро-бітників з'являється неприємне відчуття сухості слизової оболонки верхніх дихаль-них шляхів.

Рух повітря у середині виробничих приміщень утворюється у зв'язку з нерівно-мірним нагріванням повітряних мас. Чим сильніше нагрівається повітря, тим мен-шою стає його маса і тим швидше воно піднімається вгору. За наявності великої кількості джерел тепла рух повітря може бути таким сильним, що виникають протя-ги, які сприяють значному охолодженню приміщень і викликають неприємне від-чуття холоду. У разі невеликої швидкості руху повітря і високої температури утво-рюється неприємне відчуття духоти. Рух повітря виникає також від роботи машин, пересування людей.

Вплив променистого тепла у виробничих приміщеннях відчувається тоді, ко-ли робота проводиться поблизу нагрітого до 500°С і вище тіла, яке випромінює не-сприйняті для ока інфрачервоні промені. У такому разі суб'єктивні відчуття людини виявляються у вигляді печіння шкіри, а за умов тривалої дії інфрачервоного випро-мінювання на очі може виникнути професійна катаракта.

Для оздоровлення виробничих приміщень з несприятливим мікрокліматом і бо-ротьби з перегріванням організму працівників застосовуються заходи, що обмежу-ють надходження тепла у робоче приміщення (ефективні засоби провітрювання, удосконалення технологічного процесу), механізація важких робіт (зменшення енер-гозатрат зменшує можливість перегрівання організму), захист від джерела тепла (захисні екрани, що відгороджують працюючих від променистого і конвекційного тепла),видалення надлишку тепла за допомогою раціональної вентиляції (механічної і природної, повітряних душів, кондиціювання повітря).

Велику роль відіграє також раціоналізація режиму праці і відпочинку (перерви у роботі, кімнати відпочинку), питного режиму (додавання до води натрію хлориду), а також застосування спецодягу.

Для боротьби з переохолодженням організму у виробничих приміщеннях об-ладнуються тамбури, утеплювання вікон і дверей, а біля зовнішніх дверей — тепла повітряна завіса. Як засоби захисту від переохолодження застосовують раціональ-ний одяг, взуття, рукавиці. Значну роль відіграє також загартовування організму, а загально-санітарні заходи передбачають раціональне опалювання, усунення холод-них поверхонь тощо.

5.Влив на організм електромагнітного випромінювання

На деяких підприємствах використовуються струми високої частоти. За такої умови на робітників можуть впливати різні види променистої енергії, у тому числі й енергія електромагнітних хвиль, радіочастот. Електромагнітне випромінювання ха-рактеризують за довжиною хвиль і частотою коливань.

Електромагнітні хвилі високих та ультрависоких частот застосовуються під час термічної обробки металів (загартовування, напайка, плавка тощо), пластмас, у ра-діозв'язку, фізіотерапії. Надвисокочастотні електромагнітні хвилі використовуються у радіолокації, радіоастрономії, радіорелейних лініях зв'язку тощо.

Джерела електромагнітного випромінювання. Електромагнітні хвилі утворю-ються ламповими генераторами, що перетворюють енергії постійного струму в енер-гію змінного струму високої частоти, який відрізняється від промислового струму за частотою. Генератори електромагнітних коливань застосовуються всюди. Лампові генератори є на радіо - і телевізійних станціях;магнетронний генератор — головний вузол сучасного радіолокатора, за допомогою мазерів і лазерів вчені вивчають будо-ву речовин, точно вимірюють відстані, швидкість тіл, орієнтують у просторі космач-ні кораблі.

Особливого значення набули за останній час лазерні методи контролю чистоти повітря, води, хімічних реактивів, які застосовуються у сучасній тонкій технології — виробництві елементної бази швидкодіючих комп'ютерів, інших найскладніших електронних приладів, а також понад точних механічних приладів, які застосову-ються під час виробництва, наприклад роботів.

Створений вперше у 1913 р. ламповий генератор залишається найпоширенішим джерелом електромагнітних хвиль і нині. Зараз існує і магнетронний генератор, що випромінює радіохвилі довжиною 0,5 см. Ці генератори застосовуються в усіх радіо-локаторах. Існують й інші типи генераторів ультракоротких радіохвиль, наприклад, генератор на клистроні, коливання у його резонаторах підтримуються потоком елек-тронів, що рухаються прямолінійно, а не по колових орбітах, як у магнетронному генераторі. Застосовуюся лампи рухової і зворотної хвилі. Нові типи генераторів електромагнітних хвиль — молекулярні квантові генератори — мазери і оптичні ге-нератори-лазери — перекривають діапазон хвиль електромагнітного випроміню-вання від 1 см до часток мікрометра.

Електромагнітні поля високої і ультрависокої частоти утворюються у робочому приміщенні елементами коливального контуру, що не мають екрана, високо частот-ними трансформаторами, батареями конденсаторів. Основними джерелами випромі-нювання енергії надвисокої частоти у робочому приміщенні є антенні прилади.

Під час роботи в умовах впливу електромагнітних хвиль можливі функціональ-ні порушення нервової і серцево-судинної систем. Так, у радіолокації, радіонавіга-ції, радіолініях зв'язку та інших галузях застосування генераторів надвисоких частот можуть опромінюватися усі працівники, які знаходяться у приміщені, де робиться регулювання, настройка, випробування ,передавальних приладів. У такому разі у них можуть розвиватися астенічний симптомокомплекс (стан, що характеризується підвищеною стомлюваністю, виснаженістю, ослабленням або втратою здатності до тривалого фізичного чи розумового напруження),судинно-вегетативні порушення різного ступеня вираженості, брадикардія (зниження частоти скорочень серця до 60 за 1хв. і менше), гіпотензія (зниження гідростатичного тиску в судинах, порожнистих органах або у порожнинах організму). З боку крові також спостерігаються зміни, що характеризуються лейко - і тромбоцитопенією, віднос-ним лімфоцитозом і ретикулоцитозом. Простежується підвищення чутливості деяких аналізаторів.

Хронічний вплив електромагнітних хвиль має три стадії: початкову, помірно виражену і виражену. Перші дві характеризуються розвитком астенічного симпто-мокомплексу, що поєднується із судинно-вегетативними порушеннями. Тривале та інтенсивне опромінення НВЧ-хвилями може призвести до порушення судинного тонусу і розвитку гіпоталамічного синдрому — такі зміни в організмі призводять до стійкого зниження працездатності. Із збільшенням стажу роботи в умовах впливу електромагнітного випромінювання клінічні симптоми стають вираженішими.

Заходи захисту. Від електромагнітних хвиль високої та ультрависокої частоти на робочих місцях пропонуються два види захисту:

1) екранування листами алюмінію або заліза високочастотних елементів, що є джерелами електромагнітних полів на робочих місцях (батарея конденсаторів, ВЧ-трансфотрматор, плавильний індуктор, фідерні лінії);

2) екранування усієї установки високочастотного генератора, крім індуктора, що разом з пультом управління виноситься на зовнішню поверхню екрана.

Зниження напруженості ВЧ- і УВЧ-полів у залах передатчиків радіо-і телевізій-них станцій спостерігається за умови дистанційного управління передатчиками й екранування приміщення.

У діапазоні надвисоких частот пропонується зменшення опромінювання шля-хом поглинання енергії НВЧ у спеціальних поглиначах потужності, використання поєднаних навантажень. Добрий ефект дає застосуванню суцільних або сітчастих екранів, а також екранів з поглинаючим покривом, екранування робочого місця, від-далення робочого місця від джерела опромінення, використання спеціальних окуля-рів.

Велике значення у запобіганні впливу випромінювання радіочастот має також раціональне розташування у робочому приміщенні обладнання;яке випромінює електромагнітну енергію, вироблення раціональних режимів праці і відпочинку персоналу, який обслуговує це обладнання, застосування засобів попереджувальної сигналізації (світлова, звукова).

Важливу роль у профілактиці опромінення хвилями радіочастот відіграє також попередній і періодичні медичні огляди, що проводяться згідно з наказом  „Про про-ведення обов'язкових попередніх перед вступом на роботу і періодичних медичних оглядів працівників, які підлягають впливу шкідливих і несприятливих умов праці”, за яким праця в умовах впливу електромагнітних коливань «полів» протипоказана особам, які страждають на гіпертонічну хворобу, стенокардію, катаракту.

6.Шум,вібрація,ультразвук.

Шум — це сукупність звуків різної сили і висоти, що безладно змінюється за часом і викликають неприємні суб'єктивні відчуття. У свою чергу, звуки являють собою механічні коливальні рухи, що поширюються у діапазоні частот, чутному для людського вуха. Світ наповнений різноманітними звуками: цоканням годинників і гудінням моторів, шелестінням листя і завиванням вітру, співом птахів і голосами людей. На слух людина сприймає пружні хвилі, що мають частоту у межах приблизно від 16 до 20 кГц (1Гц—одне коливання за 1с). У повітря за температури 0°С і нормальному тиску звук поширюється із швидкістю 330м/с, у морській воді близько 1500м/с, у деяких металах швидкість звуку досягає 7000 м/с. Пружні хвилі з частотою меншою ніж 16 Гц, називається інфразвуком, а хвилі, частота яких перевищує 20кГц— ультразвуком. Причини утворення звуків різні, що дозволяє поділити їх на механічні, аеро-  і гідродинамічні.

Побутовий і виробничий шум. Шум класифікуються за характером спектра — широкополосний і тональний; за часовою характеристикою — постійний, непостій-ний. Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на коливальній, переривчастий, імпульсний. Крім того, вирізняють шум низькочастотний (максимум рівня звуково-го тиску знаходиться нижче 400 Гц), середньо частотний (400—1000Гц); високочас-тотний (вище 1000Гц).

Розподіл енергії за частотами звуків, що складають шум, визначає спектраль-ний склад шуму. У такому разі звукова енергія може рівномірно розподілитися у широкій смузі частот. У таких випадках шум буде широкополосний. Якщо звукова енергія розподіляється нерівномірно, тоді шум називається тональним. Вплив тона-льного шуму шкідливіше позначається на здоров'ї людини.

Джерело коливальних рухів може створювати звукову хвилю(шум), що надхо-дить у навколишнє середовище безперервно (ткацький верстат) або періодично у вигляді імпульсів (ручний пневматичний інструмент). Шум, що утворюється у пер-шому випадку, називається стабільним, у другому — імпульсним. Другий є небез-печнішим для людини.

Ріст міст, розвиток сучасної техніки, створення нових засобів пересування, бу-дівництво великих потужностей тощо призводять до зростання інтенсивності шуму. Вуличний шум чинить на населення негативний вплив: заважає відпочинку, пору-шує сон, викликає стомлення і порушення діяльності нервової системи. У житлових будинках джерелом шуму може бути працюючий телевізор або радіоприймач, сані-тарно-технічне та інженерне обладнання. Джерелом шуму у містах можуть бути та-кож промислові підприємства, транспорт, залізничні станції, аеродром, річкові вок-зали, якщо вони розташовуються без достатнього відриву від житлової зони і не зас-тосовуються міри зниження шуму у самому джерелі.

Вплив виробничого шуму може зумовити порушення функціонального стану окремих органів, систем і організму в цілому. Великий вплив шуму на орган слуху. У робітників деяких професій (клепальники, котляри, ковалі тощо) слух може зни-зитися аж до повної глухоти. Під впливом шуму змінюються функції вегетативної нервової системи, прискорюються пульс і дихання, підвищується артеріальний тиск. Шум впливає і на внутрішні органи: пригнічує і скорочує моторну і секреторну фун-кцію шлунка, порушує функції інших органів. Можливий розвиток шумової хворо-би.

За умови тривалого впливу шуму настає перевтома, з'являється дратівливість і виснаження нервової системи. Спостерігаються явища астеновегетативного синдро-му, сповільнення психічних реакцій, зниження уваги, підвищення нервової збудже-ності.

У виробничих умовах дія шуму на організм залежить від тривалості впливу, ін.-тенсивності і частотної характеристики (спектра) шуму, від функціонального стану організму працюючих.

Для різних приміщень установлено різні допустимі рівні шуму. Так, для читаль-них залів, лікарняних палат, житлових кімнат у ночі цей рівень не повинен переви-щувати 30 дБ, для конструкторських бюро, конторських приміщень—50-60дБ. У ви-робничих приміщеннях рівень шуму, що становить не більше 85 дБ, навіть тривало діючи на організм не викликає професійної туговухості.

Вплив ультразвуку. Ультразвук—це механічне коливання пружного середо-вища з частотою 20тис. Гц, яке має певну енергію. У промисловості ультразвук ви-користовують для очистки і знежирювання деталей, механічної обробки твердих і крихких деталей (свердління, різання), під час захворювання, паяння, лудіння, для прискорення хімічних реакцій у гальванотехніці, для одержання емульсій, як метод аналізу і контролю (дефектоскопія, визначення в'язкості, твердості тощо).

У виробничих приміщеннях підсумкові рівні звукового та ультразвукового тис-ку під час різних технологічних процесів коливаються у межах 90-120 дБ. Впливу найчастіше зазнають руки робітника, наприклад, під час навантаження і розванта-ження деталей, обслуговування ультразвукових ванн, обробки деталей і утримання їх руками, під час паяння і лудіння. Причому дія ультразвуку часто носить не тільки локальний характер, але й нетривала.

У разі систематичного контакту із джерелом ультразвуку можуть розвиватися професійні захворювання—парез кисті і передпліччя. Особи, які обслуговують уль-тразвукове обладнання, часто скаржаться на головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, порушення сну. До кінця зміни у них може спостерігатися підви-щення температури тіла, зменшення частоти серцевих скорочень (брадикардія), спо-вільнення рефлекторних реакцій на зовнішні подразники.

У них часто спостерігаються порушення функцій периферичного відділу веге-тативної нервової системи, зниження усіх видів чутливості по типу рукавичок (ко-ротких або довгих), гіпергідроз, а також зниження слуху і своєрідні порушення з бо-ку вестибулярного апарату: відсутність ністагму в один або обидва боки.

Заходи боротьби з шумом та ультразвуком.

Профілактичним заходом боротьби з шумом та ультразвуком є зниження їх ін.-тенсивності у джерелі. Цього можна добитися, якщо розробити по-іншому техноло-гічний процес, по-іншому спроектувати, виготовити та експлуатувати машини, бу-дувати виробничі будівлі і споруди, а також організувати робочі місця. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях перевищують допустимі, треба підібрати облад-нання відповідної потужності, забезпечити його звукоізоляцією. У тих випадках, коли рівень шуму на робочих місцях не можна знизити до граничного допустимих рівнів, то виробничими процесами слід керувати із звукоізоляційних камер за допо-могою дистанційних пристроїв або автоматів. Так, застосування звукоізоляційного кожуха на верстатах дозволяє знизити рівень звукового тиску на 30-40дБ.

Організаційними заходами боротьби з шумом і ультразвуком є раціональний режим праці і відпочинку, скорочення часу перебування в умовах шуму, лікувально-профілактичної заходи. Добрий ефект дають засоби індивідуального захисту (зов-нішні і внутрішні антифони у вигляді наушників, шлемів, укладки з гуми, вати, пластмаси), особливо у зонах з рівнем звуку, що перевищує 85 дБА. Ці зони треба позначити знаками небезпеки.

Для усунення локальної дії у період завантаження і вивантаження деталей про-понується застосовувати автоблокування (вимикання коливань),затиски, щипці, ру-кавички.

Вплив вібрації. Вібрація являє собою механічний коливальний рух, який пере-дається тілу людини або окремим його частинам. У промисловості, на будівництві, у сільському господарстві і на транспорті працівники часто піддаються впливу вібра-ції.

За способом передачі людині розрізняють загальну і локальну вібрації.

Загальна вібрація—це вібрація місця. Впливає вона на робітника, який знахо-диться у положенні стоячи або сидячи (водії тракторів, машин та інших транспорт-них засобів),під час зіткнення з підлогою або сидінням.

Локальна вібрація виникає під час користування інструментами, деякими руч-ними механізмами і обладнанням, а також під час обробки деталей, які утримують руками. У такому разі вібрація передається на руки безпосередньо або через оброб-лювальні деталі. Загальну вібрацію, в свою чергу, поділяють на транспортну, тран-спортно-технологічну і технологічну.

Під впливом високочастотної вібрації, що передається на руки, може виникнути вібраційна хвороба. Характерною рисою цієї хвороби зміна тонусу капілярів судин шкіри долонної поверхні пальців рук з наступним розвитком спазму або атонії. Спазм характеризується сильним зблідненням пальців, як під час контакту з холод-ною водою, підсиленою пітнілістю, інколи навпаки, сухістю шкіри кистей. У разі впливу низькочастотної вібрації можливе порушення трофіки виявляється у стер-тості шкірного малюнка на долоні поверхні кистей, стовщенні і деформації нігтів або, навпаки, в ущільненні і стоншенні їх. Пальці стають малорухомі, деформовані,  ущільненими дистальними нігтьовими фалангами, які надають їм вигляду барабан-них паличок.

Вібраційна хвороба супроводжується атрофією дрібних м'язів рук і плечей, зменшенням м'язової сили.

Кількість і глибина змін у кістково-суглобному апараті залежить від стану ро-боти з віброінструментами та інтенсивності вібрації, що впливає. У такому разі елас-тичність суглобних хрящів зменшується внаслідок їх тривалого функціонального напруженням, а це, у свою чергу, сприяє травматизації. У променевозап'ястковому суглобі і дрібних суглобах зап'ястка розвиваються явища деформуючого остеоарт-розу, що утруднює рух у пальцях. Можливе також ураження ліктьового, плечового і грудино-ключичного суглобів у вигляді остеопорозу і деформуючого спондильозу.

Відрізняють кілька форм вібраційної хвороби. Початкова форма характери-зується переважно суб'єктивними симптомами — болем, парестезією (спонтанно виникаючі неприємні відчуття оніміння, поколювання, пекучості, повзання мура-шок), яка супроводжується вираженими судинними порушеннями (гіпотермія, акро-ціаноз) і змінною чутливості шкіри рук.

Для вібраційної хвороби середньої важкості характерні стійкі порушення шкір-ної чутливості рук, підсилення болю, судинні зміни, що проявляються спазмами ка-пілярних судин з наступним зблідненням пальців і переходять у синюшність унас-лідок парезу нервових закінчень капілярних судин. За наявністю цієї форми хвороби можуть спостерігатися також кістково-суглобні ураження, зниження м'язової сили, функціональне порушення центральної нервової системи (астенія).

За умови важкої форми вібраційної хвороби клінічна картина може бути різ-ною. В одному випадку порушення чутливості шкіри поширюється на ділянку пле-ча, а інколи і грудної клітки. У такому разі можлива атрофія м'язів не тільки кистей, але і плеча. В іншому випадку крім типових порушень чутливості спостерігаються

атрофія м'язів нижніх і верхніх кінцівок, плечей, їх парези. У такому разі можливі

також порушення коронарного кровообігу внаслідок генералізації судинних змін, цереброваскулярні кризи.

Вплив загальної вібрації зумовлює вираженіші зміни з боку нервової системи, і

виявляється вони у вигляді запаморочення, шуму у вухах, сонливості, болю у литко-

вих м'язах, погіршення пам'яті, порушення координації рухів, зорових порушень — зміни кольоросприймання, обмеження поля зору, зниження гостроти зору. Спосте-рігаються вестибулярні порушення. Порушення серцево-судинної системи виявля-ються несталим артеріальним тиском, перевагою явищ гіпертензії( підвищений гідростатичний тиск у судинах, порожнистих органах або у порожнинах організму), а інколи, навпаки — зниженим артеріальним тиском наприкінці робочого дня, роз-витком спазму вінцевих судин, кардіодистрофією. Уражаються органи опори і руху, частіше ноги і хребет. Спостерігаються біль у шлунку, відсутність апетиту, нудота тощо.

У профілактиці хвороби головну роль відіграють технічні заходи, спрямовані на усунення або зменшення рівня вібрації (вібробезпечні пневматичні інструменти ударної дії, врубовідбійні машини, вугільні комбайни, пружинні і гумові амортиза-тори, прокладки, облицювання рукоятки тощо) і запобігання перевищенню гранич-но-допустимих рівней параметрів. У боротьбі з вібраційною хворобою велику роль відіграють раціональний режим праці і відпочинку (організація комплексних бригад з чергуванням працівників на операціях, що пов'язані із впливом вібрації і без неї; регламентування перерв тощо);застосування засобів індивідуального захисту (рука-виці, взуття, протишуми); усунення значних фізичних зусиль, незручного положен-ня тіла, впливу охолоджувальних чинників. Велике значення має також застосуван-ня ванночок для рук, масажу, виробничої гімнастики, ультрафіолетового поромі-нення.

Усі працівники, які стикаються із джерелами вібрації повинні проходити ме-дичні огляди перед вступом на роботу і не менше ніж 1 разу на рік — під час робо-ти. Не допускаються до роботи з віброінструментами особи, у яких є органічні ураження нервової системи ,астенічний стан, судинні зміни у вигляді ангіоспазму, гіпертонічна хвороба.

7.Виробничий пил

Виробничий пил є дуже поширеним чинником на підприємствах ,а інколи й ос-новним шкідливим чинником виробничого середовища, який впливає на організм працівників під час виконання різних виробничих процесів. У гірничорудній і ву-гільній промисловості пил виділяється під час буріння породи, вугільного пласту, під час вибухових робіт, транспортування, сортування, подрібнення вугілля, руди, породи. У машинобудівній промисловості — під час очистки і обробки лиття, об-точки, шліфування і полірування заготовок. У текстильному виробництві пил виді-ляється підчас очистки, сортування вовни, під час прядіння і ткання. Дуже багато пилу виділяється під час сільськогосподарських робіт: орання землі, збирання урожаю, чистки зерна тощо.

За походженням вирізняють пил органічний: рослинний (дерев'яний, бавовня-ний), тваринний (вовняний, костяний), штучний (пластмасовий); неорганічний: мі-неральний (кварцовий, силікатний),металевий (залізний, алюмінієвий), змішаний (пил у разі шліфування металу ,під час зачистки лиття).

Для гігієнічної оцінки пилу як виробничої шкідливості така класифікація є не-достатньою: тому існує ще класифікація пилу за дисперсністю і способом утворен-ня, згідно з якою вирізняють аерозолі дезінтеграції і конденсації. Аерозолі дезінтег-рації утворюються під час подрібнення або буріння будь-якої твердої речовини і складаються основному з пилинок великих розмірів. Аерозолі конденсації утворю-ються з пари металів, металоїдів та їх сполук, які під час охолодження перетворю-ються у тверді частки, наприклад, конденсат пари металів під час електрозварки. Розміри цих пилових часток значно менші ніж аерозолів дезінтеграції.   

За дисперсністю пил буває видимим — пилові частки розміром більше ніж 10 мкм що швидко осідають, мікроскопічним — пилові частки розміром 10—0,25 мкм, що повільно осідають ,ультрамікроскопічним — розміри пилових часток менше ніж 0,25 мкм, вони довго знаходяться у повітрі.

Запилювання повітря виробничих приміщень коливається у широких межах і залежить від характеру виробництва, технологічного процесу та операцій, стану об-ладнання, наявності очисних засобів тощо.

Згідно з ДСТом 12.1.005—76, установлені гранично допустимі концентрації пи-лу у повітрі робочих приміщень залежно від його характеру і вмісту в ньому SiO2.

Пил, що проникає крізь верхні дихальні шляхи в організм, не завжди досягає легень;як правило, частина його затримується в порожнині носа. Значна частина пилу виділяється назад під час чхання і кашлю. За умови підвищення температури повітря наслідок підсилення легеневої вентиляції створюється можливість збільше-ного  надходження пилу в організм. У такому разі пил чинить механічну дію на тканину легень. У легенях відбувається фагоцитоз (процес активного захоплювання і поглинання сторонніх часток) пилових часток клітинками епітелію легень, який володіє захисною функцією і сприяє очищенню легень від пилу. Активність фагоци-тозу різних видів пилу неоднакова. Видаляється пил з легень разом з мокротинням або по лімфатичних шляхах, прямуючи через бронхіальні лімфатичні залози до пле-ври, де й накопичується. За такої умови пил можу закупорювати лімфатичні судини, зумовлюючі лімфостаз, що надалі сприяє розвитку сполучної тканини.

Залежно від агресивності пилу у легенях можуть розвиватися специфічні (фіб-роз) і неспецифічні (наприклад, запалення, туберкульоз, рак легень) патологічні процеси. Тривале вдихання пилу може зумовити розвиток хронічного професійного захворювання — фіброзу легень, відомого як пневмоконіоз. Під цим терміном розу-міють численні види пилових фіброзів легень. Залежно від виду виробничого пилу пневмоконіоз поділяють на шість груп: силікоз, силікатоз, металоконіоз, карбоко-ніоз, пневмоконіоз від змішаного пилу і пневмоконіоз від органічного пилу.

Найпоширенішим серед усіх пневмоконіозів є силікоз, що виникає у разі вди-хання пилу кварцу, який містить кремнію (І\/) оксид у вільному стані. Крім того, вдихання пилу мінералів, які містять кремнію (І\/) оксид у зв'язаному стані, зумов-лює силікатоз (азбестом — у разі вдихання азбестового пилу, талькоз — талькового, антракоз — вугільного, сидороз — пилу, що містить залізо, алюміноз — у разі вдихання алюмінієвого пилу).

Найагресивнішим фіброгенним пилом є кварцовий пил, який містить велику кі-лькість вільного кремнію (ІУ) оксиду. Виникаючий у такому разі силікоз часто має важку клінічну картину і несприятливий прогноз. Водночас із цим численні пневмо-коніози перебігають доброякісно.

Кварцовий пил розчиняється у тканинній рідині і переходить у колоїдний стан. Відомо, що колоїдний розчин кварцу зумовлює денатурацію білків і розвиток спо-лучної тканини. Залежно від форми фіброзного процесу у легенях розрізняють вуз-ликову, інтерстиціальну і вузлову форми пневмоконіозу.

Клінічний прояв пневмоконіозів різний, але усім їм притаманні загальні риси: задишка, біль у грудях і сухий кашель. У разі прогресування пневмоконіозу вище перелічені симптоми підсилюються і з'являються мокротиння. Потім виникає леге-нева недостатність — зменшується життєва ємність легень, легенева вентиляція, скорочується час затримки дихання.

Силікоз зустрічається у працівників гірничорудної (бурильники, забійники, прохідники, кріпильники, вибухівники та ін. )і машинобудівельної промисловості (дробострумники, обрубники та ін.),у виробництві вогнетривких матеріалів, у робіт-ників, які займаються розмолом піску, працюють, на будівництві тунелів тощо.

Силікоз є хронічним процесом і, як правило, розвивається в осіб, які пропра-цювали декілька років в умовах значного забруднення повітря пилом, що містить кремній.

Профілактика: усі заходи, спрямовані на запобігання пиловим захворюванням, можна поділити на три групи: 1)технологічні і технічні; 2)санітарно-технічні; 3)ме-дико-профілактичні.

Технічні заходи спрямовані на ліквідацію причин надходження пилу у повітря. Цього можна досягти шляхом раціоналізації технологічного процесу, наприклад, застосування вологого способу подрібнення, розмолу, змішування матеріалів. Нап-риклад, мокре буріння у гірничорудній і вугільній промисловості, мокре шліфування і обточування виробів у машинобудівній промисловості, зрошення матеріалів — джерел пилу на деяких інших виробництвах. Упровадження безперервної технології, за умови якої усуваються ручні операції, механізація і автоматизація виробничих процесів ,а також герметизація обладнання значно знижують концентрацію пилу у повітрі.

Санітарно-тєхнічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації санітарно-технічних установок і систематичному контролі за вмістом пилу у повітрі робочих приміщень. Велике значення у боротьбі з пилом надається раціонально улаштованій вентиляції, застосуванню індивідуальних захисних пристосувань — респіраторів, спеціальних шлемів і скафандрів з подачею до них чистого повітря, а також окуля-рів, спецодягу.

Медико-профілактичні заходи. Велике значення у боротьбі з пиловою патоло-гією мають попередні і періодичні медичні огляди працівників. Добрий ефект дають біологічні методи профілактики. У такому разі ураховують властивість організму збільшувати опір пиловому подразнику у разі ультрафіолетового опромінення, зас-тосування лугових інгаляцій і спеціального харчування. З цією метою улаштовують фотарії, де працівників опромінюють ультрафіолетовим промінням. Лугові інгаляції не тільки гальмують утворення фіброзу, але і посилюють виведення пилу з організму, що потрапив із слизом.

Промислові отрути і професійні отруєння

Хімічні речовини, що проникають в організм людини у процесі виробничої ді-яльності і викликають патологічні зміни, називаються промисловими отрутами.

Шкідливі хімічні речовини у виробничих умовах можуть застосовуватися як си-ровина, допоміжні матеріали або утворюватися як побічні продукти (чадний газ під час горіння) і відходи виробництва. Усі промислові отрути за ступенем впливу на організм поділяють на 4 класи: надмірно небезпечні, високо небезпечні, помірно не-безпечні, мало небезпечні.

Промислові отрути за своєю природою поділяються на неорганічні і органічні. У свою чергу неорганічні промислові отрути поділяються на такі групи: галоїди (хлор, бром), сполуки сірки (сірководень, сірки(ІУ)оксид), сполуки азоту (аміак, ок-сиди азоту),фтор і його сполуки (фтористий водень), миш'як і його сполуки (миш'я-ковий водень),сполуки вуглецю (вуглецю(П)оксид), ціанисті сполуки (ціанистий водень, солі ціанистої кислоти), важкі і рідкі метали (свинець, ртуть, марганець, цинк, кобальт).

Органічні промислові отрути поділяються на ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол), хлор -, нітро -,амінопохідні ароматичних вуглеводів (хлорбензол, нітробензол, анілін), вуглеводні жирного ряду (чотирихлористий вуглець, дихлор-етан), спирти жирного ряду (метанол, етанол), прості ефіри, альдегіди, кетони, складні ефіри кислот, гетероциклічні сполуки (фурфурол),терпени (скипидар).

Промислові токсичні речовини можуть потрапляти в організм різними шляха-ми: через легені, травний канал і неушкоджену шкіру. У деяких випадках можливе проникнення токсичних речовин через ушкоджені ділянки шкіри, наприклад, пот-рапляння ртуті через рану на шкірі склом у процесі виробництва ртутних вимірю-вальних приладів. Найчастіше речовини проникають через легені під час вдихання пари цих речовин. Цьому сприяє велика поверхня тканини легень, швидке потрап-ляння у кров і відсутність додаткових перешкод на шляху проходження промислової отрути, а також фізична робота, під час якої спостерігаються підвищена вентиляція легень і посилення кровообігу у легенях. Токсичність хімічних речовин зумовлена низкою чинників, насамперед їх дисперсністю. Найбільшу небезпеку являють собою речовини, що знаходяться у паро-, газо-, туманоподібному стані. Збільшення под-рібненості речовини збільшує її питому поверхню, що прискорює розчинення і вс-моктування речовини в органах дихання і крові. Так, металева ртуть у вигляді ріди-ни нетоксична, але дуже небезпечна у вигляді пари.

Наступним чинником є розчинність токсичних речовин у рідинних середови-щах організму, яка впливає не тільки на швидкість проникнення речовин, але й на характер їх впливу. Так, чим більша розчинність токсичної речовини, тим вища її токсичність. Особливе значення має розчинність промислових отрут у ліпоїдах, ос-кільки це зумовлює нейротропну дію (наркотичну). Хлор, сірки (ІУ)оксид легко розчиняються у виділеннях з верхніх дихальних шляхів і тому переважно їх уража-ють. Фосген і оксиди азоту діють на бронхи і альвеоли.

Небезпека отруєння токсичною речовиною залежить і від її концентрації під час вдихання повітря. Чим більша концентрація речовини, тим швидше виникає отруєння і тим сильніше виражені його симптоми. Водночас із концентрацією суттєво збільшує токсичність речовини тривалість контакту з нею. Численні чинники навколишнього середовища можуть також посилювати або ослабляти дію хімічних речовин. Наприклад, за умови високої температури повітря виробничих приміщень порушується терморегуляція, розширюється кровоносні судини, збільшується спітнілість, прискорюються кровообіг, дихання. Усе це сприяє проникненню токсичних речовин до організму людини через органи дихання і шкіру. Крім того, висока температура повітря збільшує леткість токсичних речовин і концентрацію їх у повітрі робочої зони. Це спостерігається за наявності у повітрі пари бензину, ртуті, чадного газу, хлорофосу тощо.

Висока вологість повітря також може збільшувати токсичність деяких отрут у зв'язку з прискоренням їх гідролізу, накопичуванням речовин на поверхні слизової оболонки, зміною агрегатного стану. Так, за умови підвищеної вологості повітря підсилюють свою токсичність такі речовини, як хлороводень, фтору хлорид тощо.

Зміна атмосферного тиску також впливає на токсичність речовин. Під час робо-ти в умовах атмосферного тиску (у кесоні, барокамерах) підсилене надходження токсичних речовин в організм відбувається в наслідок збільшення парціального тис-ку газів і пари в альвеолярному повітрі. У такому разі підсилюється функції дихан-ня, кровообігу, ЦНС. В умовах зниженого тиску повітря перебувають льотчики, космонавти. У такому разі дія токсичних речовин підсилюється явищами гіпоксії і гіпоксемії, що негативно позначається на стані деяких систем організму.

Токсичний ефект хімічних речовин залежить і від індивідуальних властивос-тей організму. Так, вагітні жінки більш підвладні впливу таких речовин, як свинець, ртуть, бензол тощо. Індивідуальна чутливість до промислових отрут визначається станом здоров'я людини. Наприклад, особи з захворюванням крові чутливіші до токсичних речовин, що впливають на кровотворні органи, з захворюванням легень — до дії подразнюючих речовин і пилу тощо. Тому особи, які мають певні захворю-вання, не допускаються до роботи, під час якої можливий контакт з токсичними речовинами.

Надходження токсичних речовин через шкіру знаходиться у прямій залежності від розчинності їх у воді, площі зіткнення із шкірою і швидкості кровотоку в ній.

Якщо недотримувати правил особистої гігієни (підчас прийому їжі, паління із забрудненими руками),можливе проникнення токсичних речовин через травний канал.

Професійні отруєння можуть виникати тоді, коли вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує установлені гранично допустимі концентрації у разі неправильної організації праці, порушенні правил техніки безпеки і промислової санітарії, відсутності заходів профілактики дії токсичних речовин.

Професійні отруєння можуть бути гострими і хронічними. Гострі професійні отруєння виникають за короткий проміжок часу (звичайно не більше однієї зміни або доби), хронічні— під час вдихання незначних концентрацій токсичних речовин протягом тривалого проміжку часу. Причиною хронічних отруєнь є поступове на-копичення токсичних речовин в організмі і наростання змін, що зумовлюється її впливом. Клінічні симптоми отруєння наростають поступово. Деякі хімічні речо-вини можуть зумовлювати як гострі, так і хронічні отруєння (бензин, чадний газ, бензол), інші—тільки гострі (синильна кислота)або тільки хронічні (свинець, марганець).

Крім гострих і хронічних отруєнь виробничі хімічні речовини можуть мати за-гальний неспецифічний вплив—зниження загальної неспецифічної опірності орга-нізму до інших шкідливих впливів, наприклад, інфекцій. Можуть розвиватися під-гострі отруєння, що посідають проміжне місце між гострими і хронічними і виника-ють після тривалішого впливу токсичних речовин, ніж у разі гострого отруєння.