Основи особистої гігієни

ЛЕКЦІЯ

Тема: Основи особистої гігієни

План

1.     Гігієнічні основи режиму дня.

2.     Догляд за шкірою тіла і порожниною рота.

3.     Зміна білизни.

4.     Загартовування організму.

5.     Гігієна одягу та взуття.

Особиста гігієна є чинником, що сприяє збереженню і зміцнен­ню здоров'я людини, запобіганню захворюванням, збільшенню тривалості життя. У поняття особистої гігі-єни входять такі питан­ня: режим дня, харчування, догляд за шкірою тіла і порожниною рота, одягом, загартовування, фізична культура, особиста гігієна праці і побуту, відпо-чинку тощо.

ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ РЕЖИМУ ДНЯ

Режим дня — це певне чергування різних видів діяльності лю­дини протягом доби, що сприяє виробленню динамічного стереоти­пу. Він складається з чергування періодів праці і відпочинку, ор­ганізації відпочинку, занять фізичною культурою тощо. Перелічені види діяльності людини повинні бути постійними, вико­нуватися в один і той же час і в однаковій послідовності.

Відомо, що в корі великого мозку за певних умов може розви­ватися охоронне гальмування, яке оберігає нервові клітини від вис­наження. Якщо у людині невпорядко-ваний режим праці, побуту і відпочинку, у неї може настати ослаблення цього процесу з перева­гою процесу збудження.

Тривалість режимних моментів визначається віком, індивідуаль­ними особливостями людини, характером праці.

Дуже важливим режимним моментом є правильна організація відпочинку. Відпочинок повинен бути активним і включати зміну занять, що знімає розумову втому.

Гігієна сну. Сон повинен бути глибоким і тривалим. Три­валість сну визначається віком і станом організму. Так, сон дорос­лої людини триває 7—8 год на добу. Чим мо-лодший організм, тим тривалішим має бути сон. Дитина 7 років повинна спати 12 год, 10 років — 10 год на добу

Спати слід у чистій, зручній постелі, за температури повітря 16—17 °С, з відкритою кватиркою. Читати перед сном у ліжку не рекомендується, тому що це погіршує зір.

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ТІЛА І ПОРОЖНИНОЮ РОТА

До основних вимог особистої гігієни відноситься насамперед дотримання чистоти тіла.

Відомо, що клітини зовнішнього шару шкіри (епідермісу) постійно роговіють, а потім відмирають і злущуються. Сальні зало­зи шкіри, виробляючи жир, виділяють його на поверхню тіла. Сюди ж потрапляє піт, у якому міститься близько 1 % мінеральних солей, летких жирних кислот, сечовина, молочна кислота та інші органічні речовини. Шкіра виділяє до 2 % вуглекислого газу (С0₂), а під час фізичної праці — до 5 %.

Підраховано, що упродовж тижня з усієї поверхні шкіри виділяється від 100 до 300 г шкірного сала, від 3,5 до 7 л поту (в жар­кому кліматі — до 4 л) і від 40 до 90 г злуще-ного епітелію.

Шкіра людини постійно забруднюється секретом сальних і по­тових залоз, омерт-вілими лусками епідермісу, а під час зіткнення з предметами навколишнього середо-вища — мікроорганізмами, пи­лом, гельмінтами. Тому для підтримки чистоти тіла не-обхідно 1—2 рази на день митися у ванні гарячою водою з милом, мочал­кою з нас-тупною зміною натільної і постільної білизни.

Частіше забруднюється шкіра верхніх кінцівок. Звідси бруд потрапляє на інші ділянки тіла і в їжу. Щоб цього не трапилося, руки слід мити перед кожним прийомом їжі, після відвідування убиральні, а також після кожного забруднення. Треба коротко підстригати нігті, щоб не допустити накопичення бруду під ними. Під час бактеріологічного дослідження бруду з-під нігтів знаходи­ли збудників кишкових інфекцій, яйця гельмінтів, гноєрідні мікро­організми, різноманітні гриби, коростяного кліща тощо.

Вибираючи сорт мила, слід ураховувати вміст у ньому вільно­го лугу, який знеза-ражує шкіру і сушить її. Туалетне мило може містити не більше ніж 0,05 % вільного лугу (господарче мило містить до 2 % лугу). Для миття тіла застосовують й інші миючі за­соби: різні сорти рідкого мила, шампуні тощо.

Догляд за порожниною рота має велике значення і проводиться для запобігання захворюванню зубів і зниженню бактеріального обсіменіння порожнини рота. У порожнині рота містяться різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди з навколишнього середовища під час вдихання повітря, з водою та їжею. Серед цих мікроорганізмів зустрічаються і патогенні, які можуть бути причиною не тільки захворю­вань зубів і порожнини рота, але й інших органів і організму в цілому. У разі поганого догляду за порожниною рота спостерігається збільшення кількості мікроорганізмів. Залишки їжі у проміжках між зубами розкла­даються, утворюючи різні органічні кислоти, що призводять до руйну­вання зубів, з'яви неприємного запаху з рота.

Догляд за порожниною рота складається насамперед з полоскан­ня рота після кожного прийому їжі з метою вилучення залишків її і в чистці зубів щіткою з зубною пастою або порошком. Для чистки зубів доцільно застосовувати пасту, оскільки тривале використання порошку сприяє стонченню зубної емалі. Зуби треба чистити із зовнішнього і внутрішнього боку, посуваючи щітку вгору і униз, а та­кож поперек зубів. Пропонується чистити зуби увечері перед сном і вранці. Щітка для, чистки зубів має бути індивідуальною.

ЗМІНА БІЛИЗНИ

Поганий догляд за шкірою сприяє забрудненню натільної білизни і одягу, внаслідок чого різко змінюються їх властивості. Білизна покриває 80 % усієї шкіри. Звідси видно, яке велике значен­ня має білизна для її нормального функціонування.

Білизна повинна сприяти звільненню шкіри від твердих і рідких виділень, а також захищати від забруднення верхній одяг цими виділеннями. Вона не повинна подразнювати шкіру і утруднювати рухи. Тому її треба шити з еластичної, гнучкої, м'якої тканини. Цими властивостями володіє льняна білизна. Льняні тканини рекомендую­ться для натільної і постільної білизни. Вони добре вбирають вологу. Можна використовувати білизну з м'якого вовняного трикотажу.

Вночі рекомендується спати в білизні, що не використо­вується в денний час, ос-кільки у порах білизни, яку носили вдень, накопичуються виділення із шкіри. У разі забруднення білизни підвищується  її  теплопровідність  і  зменшується   повітропро­никність, що, в свою чергу, погіршує теплообмін і призводить до підвищення втрат тепла. Затримується також випаровування поту з поверхні шкіри, що призводить до по-гіршення самопочуття лю­дини. Крім того, у забрудненій білизні тривалий час зберіга-ють життєздатність патогенні мікроорганізми.

Тому натільну і постільну білизну слід міняти не менше ніж 1 раз на тиждень. Ус-тановлено, що натільна білизна через 6 днів вико­ристання містить 4—5 % бруду, а на 10-й день—до 11 % від її маси.

ЗАГАРТОВУВАННЯ ОРГАНІЗМУ

В основі загартовування знаходиться поступове підвищення стійкості організму людини до несприятливих метеорологічних чинників (холоду або спеки, високого або низького атмосферного тиску ТОЩО).

Загартовування досягається за допомогою природних чин­ників: сонця, повітря і води.

Унаслідок систематичного впливу теплових і холодових по­дразників на нервові закінчення (рецептори), що закладені у сли­зовій оболонці верхніх дихальних шляхів і в шкірі, організм посту­пово адаптується до зміни метеорологічних чинників завдяки ут-воренню нових тимчасових зв'язків.

Загартовування сонцем. Сонячне проміння, потрапляючи на голе тіло, зумовлює у ньому, навіть за умови нетривалого опроміне­ння, складні фізіологічні процеси. У разі правильного загартовуван­ня сонячним промінням у крові збільшується вміст гемогло-біну, спостерігається добре самопочуття, нормальний сон, бадьорий стан. Приймати сонячне опромінення краще зранку, у будь-якому положенні (лежачи, стоячи або під час руху), і не раніше ніж через 2 год після прийому їжі. У цей час у сонячному спектрі переважа­ють ультрафіолетові промені, які не викликають перегрівання ор­ганізму. Влітку у південних районах сонячні ванни слід приймати з 7-ї до 10-ї години, у серед-ній смузі — з 8-ї до 11-ї години, а в північних районах — з 10-ї до 12-ї години. У пе-рехідний період року (восени і весною) сонячні ванни слід приймати з 11-ї до 14-ї го­дини.

Велике значення має поступовість сонячного опромінення. Знаходитися під сонцем спочатку треба не більше ніж 5—10 хв. Поступово (щоденно) час перебування під сонцем доводять до 2—3 год. Після прийому сонячних ванн рекомендується відпочити у затінку, а потім прийняти водні процедури (температура води 16—18 °С).

Не рекомендується приймати сонячні ванни людям, хворим на туберкульоз легень, гіпертонічну хворобу, які мають декомпенсо­вані вади серця, злоякісні новоутворення та інші захворювання. Зловживання сонячними ваннами може призвести до сильних опіків за рахунок інфрачервоної радіації, перегріву, сонячного або теплового удару.

Загартовування повітрям. Дуже позитивно впливають на ор­ганізм людини і по-вітряні ванни. У такому разі на організм людини діють не тільки різні за силою стру-мені повітря, але й сонячна радіація. Краще повітряні ванни приймати на території із зеленими насадженнями, віддаленій від джерел забруднення повітря. Взим­ку загарто-вування повітрям можна проводити у приміщенні, що до­бре провітрили. Повітряні ванни рекомендується поєднувати із фізичними вправами.

Починають загартовування за температури 20 °С, тривалість першого сеансу — 15—20 хв. Поступово тривалість збільшують до 1—2 год і продовжують загартову-вання у холодний період року. Добре загартовані люди можуть приймати повітряні ванни за тем­ператури, нижчій 0 °С, поєднуючи їх із швидкими рухами. Після при-йому повітряних ванн пропонується прийняти теплий душ і енергійно розтерти тіло.

Повітряні ванни у разі правильного їх застосування поліпшу­ють кровообіг та об-мін речовин, сприяють розвитку опірності ор­ганізму до гострих респіраторних захво-рювань, підвищують тонус нервової системи. Однак тривалість повітряної ванни виз-начається реакцією організму. З'ява «гусячої» шкіри, ознобу або тремтіння є сигналом для припинення її.

За сприятливих метеорологічних умов (дощ, мряка, високий або низький атмосферний тиск, сильний вітер) приймати повітряні ванни не рекомендується.

Загартовування водою. Водні процедури діють на організм найефективніше і швидше дають позитивний результат. Це відбу­вається тому, що вода має добру теплопровідність (у 28 разів більшу, ніж теплопровідність повітря) і справляє механічну дію, яка викликає значніше термічне подразнення порівняно з повітрям, яке має таку ж температуру. Термічне подразнення рецепторів шкіри, яке викликає вода, здійснює вплив на весь організм і насам­перед на органи кровообігу, тканинне дихання, нервову систему.

Починають загартовування водою вранці, відразу ж після сну і ранкової зарядки, яка сприяє рівномірному розігріванню тіла.

Тривалість водних процедур знаходиться в обернено пропорціональній залежності від температури води. Загартовування водою проводять шляхом обливання прохолодною водою, обтиран­ня мокрим рушником, мочалкою або рукою, змоченою у холодній воді. Спочатку обтирають верхню половину тіла, після чого насухо витирають шкіру, а потім нижню. Тривалість цієї процедури — 4—5 хв.

Великий ефект дає обливання, особливо холодною водою. За такої умови виникає спазм кровоносних судин шкіри з наступним їх розслабленням, що підвищує тонус нервово-м'язового апарату і працездатність людини. Спочатку слід використовувати воду тем­пературою близько 30 °С, потім її знижують до 15 °С і нижче. Три­валість даної процедури — 3—4 хв.

Але найкращий вплив на організм здійснює душ. Як водна про­цедура він впливає на організм за рахунок температури і ме­ханічної дії, внаслідок чого виникає значне збудження нервової си­стеми. Тому не рекомендується приймати душ відразу після великого фізичного напруження. Тривалість душу — 1—2 хв. Тем­пература води на початку загартовування має становити 30—35 °С, поступово її можна знизити. Після душу треба ретельно витирати все тіло рушником.

Цінним заходом загартовування є купання у відкритих водо­ймищах. Починають сезон купання і плавання ранньою весною за температури води не нижчій ніж 18 °С (перед цим тре-ба пройти ме­дичний огляд). Спочатку привчають організм до перебування у воді протягом 10—15 с, поступово доводячи цей час до 15—20 хв. Кращий час для купання — ранкові і ве-чірні години, не раніше ніж через 1—2 год після їди. Завдяки поступовому тренуванню купати­ся і плавати можна у воді з температурою нижчою ніж 15—5 °С.

Фізична культура — важливий засіб фізичного розвитку лю­дини, зміцнення її здоро-в'я. Постійне фізичне тренування сприяє збільшенню    скелетної   м'язової   тканини.    У    такому    разі зміцнюється серцевий м'яз, збільшується швидкість кровотоку, ле­генева венти-ляція, яка сприяє збагаченню крові киснем і поліпшен­ню обмінних процесів.

В умовах технічного прогресу і неухильного зниження частки фізичної праці у діяльнос-ті людини основне навантаження припа­дає на нервову систему і органи чуття. В організмі людини, яка веде малорухливий спосіб життя і займається розумовою працею, з'являються суттєві зміни: процеси збудження кори великого моз­ку знижуються, погіршується пам'ять, уповільнюється швидкість реакцій у відповідь на подразнення, швидше з'являється втома, відчуття  в'ялості,  можуть  виникнути  різні  захворювання — ожиріння,  ішемічна хво-роба серця, хронічний неспецифічний коліт, геморой, жовчнокам'яна хвороба. Отже, гіпо-динамія без ре­гулярних занять фізичними вправами призводить до швидкого вис­наження ор-ганізму. Важливим засобом боротьби з гіподинамією і є фізкультура та спорт.

Фізичні   вправи   відіграють   велику   роль   у   профілактиці ожиріння, подагри, цукро-вого діабету, атеросклерозу та інших захво­рювань, зумовлених гіподинамією і нездоровим способом життя.

ГІГІЄНА ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ

Одяг, як і житло, сприяє зберіганню температури тіла і бере участь   у   регулюванні   теплового   обміну.   Отже,   основною гігієнічною вимогою до одягу є забезпечення постій-ної температу­ри тіла, запобігання перегріву або охолодженню, відповідність се­зону і погоді.

Нині випускається багато одягу з синтетичної тканини (капро­ну, лавсану, хлорину тощо). Синтетичні тканини мають деякі пере­ваги порівняно з тканинами з природних волокон: вони легкі, стійкі до деформування, атмосферних впливів, хімічних речовин. Але водночас вони мають і певні вади: сторонній запах, подразню­вальну дію на шкіру, низьку гігроскопічність, здатність електризуватися і зумовлювати алергію. Тому синтетичні тканини спочатку проходять обов'язкову апробацію у науково-дослідних інститутах гігієни, які дозволяють або забороняють використання нових синте­тичних матеріалів для виготовлення одягу.

Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому разі, коли воно не тільки захищає ноги від зовнішніх механічних дій (ударів тощо) і вибоїн у грунті, але й забезпечує повну свободу рухів стопи за хо­дою.  Взуття  повинне відповідати розміру  стопи,  що сприяє рівномірному розподілу маси тіла, незручне взуття може зумовити потертості, нестійку ходу, зміну положен-ня хребта і кісток таза. Вузь­ке і тісне взуття стискує кровоносні судини і пальці, що зумовлює застій крові у нижніх кінцівках і підсилену пітливість, спазм крово­носних   судин,   порушен-ня   живлення   м'язової  тканини.   Від постійного тиску пальці деформуються, на них з'явля-ються мозолі, ушкодження, можуть виникнути запалення суглобів.

Найзручніше взуття з широкими каблуками висотою 1,5—3 см. Такий каблук помірно збільшує звід стопи, сприяє більшій витривалості її, забезпечує рівномірність тиску кістяка та рівномірний кровообіг у кровоносних судинах.